Дифенбахія                                           

Дифенбахія (лат. Dieffenbachia) — рід вічнозелених рослин родини Ароїдні, поширених у тропіках Південної Америки. Налічує від 66 видів.

Рід названий на честь Йозефа Диффенбаха (1796—1863), австрійського садівника, який обіймав посаду старшого садівника імператорського ботанічного саду в Палаці Шенбрунн у Відні.Рослина має товсте соковите стебло. Точка зростання знаходиться на верхівці пагона, але деякі види здатні утворювати кущі.

Дифенбахії досить швидко ростуть. У хороших умовах щотижня з'являється новий лист, а коли він розвертається, всередині виявляється верхівка наступного. Потужні сорти до п'яти років досягають двох і більше метрів у висоту, сорти дрібніші витягуються до метра.

У хороших умовах дифенбахія цвіте навесні суцвіттям, яке з'являється в пазусі листа. Суцвіття має зелено-кремовий відтінок. Цвіте рослина всього кілька днів, після чого квітка в'яне.Деякі види

Дифенбахія Барагуіна (лат. Dieffenbachia baraquiniana). На сніжно-білих черешках розташоване темно-зелене листя, на якому яскраво виділяються рідкісні білі плями неправильної форми і біла середня жилка.

Дифенбахія Леопольда (лат. Dieffenbachia leopoldii W. Bull). Стебло коротке, до 5 см заввишки та 1,5-2 см у діаметрі. Черешки утричі коротші за листя, блідо-зелені, з лілуваті плямами. Листова пластинка широкоелептична, темно-зелена, з білою головною жилкою, до 35 см довжиною та 10-15 см шириною. Квітки зібрані в суцвіття-качан, оточене білим листом-покривалом до 17 см довжиною. Батьківщина - Коста-Ріка.

Дифенбахія Cегуіна (лат. Dieffenbachia seguine (Jacq.) Schott). Характеризується широкою листовою пластинкою та малим числом білих плям. Число бічних жилок не більше 9-12.

У кімнатних умовах Діфенбахія цвіте дуже рідко. Квіти рослини не є декоративними, зібрані в непоказний качан, оточений зеленуватим покривалом, що характерно для представників сімейства ароїдних. Але, незважаючи на це, цвітіння даної рослини викликає інтерес. Високий квітконіс відрізняється від черешків листків однорідністю соковито-зеленого забарвлення. На відміну від суцвіття він розвивається біля двох тижнів. Після цього розкривається приквіткове покривало і показується суцвіття-качан, пофарбоване в білий колір. Однак, квітконіс, що з’явився, найліпше відразу видалити, тому що він відбирає в діффенбахії багато живильних речовин.

Усі частини діффенбахії отруйні, а сік справляє особливо несприятливу дію на рот і горло, спричиняючи набряк, біль і тимчасову втрату голосу. При роботі з цією рослиною слід надягати рукавички, а потім як слід вимити руки. Не рекомендується утримувати в приміщенні, де є маленькі діти і тварини.

Назви деяких діффенбахій вкрай заплутані, у різних довідниках і в продажі їх можна знайти під різними назвами. Багато гібридів нозять назву різновиду. Так як всі вони вимагають однакового догляду, це не має значення для їхнього розведення. 

Найпоширеніші види діфенбахій:
Найпоширеніший вид Діфенбахія розфарбована (Dieffenbachia picta) або Діфенбахія плямиста (Dieffenbachia maculate). Великі овальні листки до 60 см довжиною з плямами і цяточками білого кольору або кольору слонячої кістки – малюнок залежить від різновиду. Цятки мають різну форму або зливаються у велику пляму на рослинах сорту Exotica; у сортів Camilla, Marianne і Rudolph Roehrs листя майже цілком кремове або кольору слонячої кістки.
Діфенбахія чарівна (Dieffenbachia amoena) або Діфенбахія Сегуїна (D. seguine). Рослину прикрашають великі довгасті листки, часто до 60 см довжиною, на товстому стеблі. Темно-зелені листки із кремовим або білим мармуровим малюнком вздовж бічних жилок. «Tropic snow» («Тропічний сніг») – приклад різновидів з великою кількістю білих смужок і штрихів на листках.
Діфенбахія Баузе (Dieffenbachia bausei) – досить могутній гібрид, що досягає 90 см у висоту. Його жовто-зелені листки довжиною до 30 см покриті мармуровим темно-зеленим малюнком і численними білими крапками.
Діфенбахія Боумана (Dieffenbachia bowmannii). Її різновиди мають темні і світлі цяточки на листках кремового або білого забарвлення, корті можуть досягати до 75 см у довжину. Є форми з виразною білою строкатістю.


Діффенбахії – невибагливі швидкозростаючі рослини, що не вимагають складного догляду. Вони стійкі в інтер'єрі і можуть використовуватися як у групових посадках, так і у вигляді солітерів у зимових садах або для озеленення житлових і службових приміщень.

Догляд за діфенбахією

Місце розташування: взимку і навесні діфенбахію виставляють на добре освітлене місце, влітку – у злегка затінене. Може рости і у тіні, але строкатість листів при цьому пропадає. Не можна, щоб рослина попадала під прямі сонячні промені щоб уникнути пожовтіння листків, а в більш серйозних випадках – опіків.

Температура: оптимальна температура у весняно-літній період у межах 20-22°C. Максимальна температура, яку Діфенбахія здатна перенести, може бути навіть вище 28-30°C, але при високому рівні вологості. Взимку рослину містять у більш прохолодних умовах, при температурі 18°C. При температурі нижче 15°C рослина втрачає нижні листочки. Боїться різких перепадів температур і протягів. Під час провітрювання кімнати рослину захищають від потоків повітря або переносять в інше приміщення.

Полив: рясний у період активного росту. Рекомендується раз на місяць опускати земляну грудку на 15 хвилин у м'яку, вистояну воду, після чого дати воді стекти. Помірний полив взимку. При надмірному поливі края листків буріють.

Вологість повітря: щодня обприскувати листя м'якою вистояною водою. Від вапняної води на листках з'являються білі плями. При температурі вище 20°C бажано поставити рослину на вологий гравій або помістити у вологий торф. Раз у тиждень обмивати під душем, щоб очистити листи від пилу.

Підгодівля: Діфенбахія швидко витрачає живильні речовини, тому 1 раз в 10 днів, у період активного росту, підживлюють рідким мінеральним добривом для кімнатних рослин. До періоду спокою кількість добрив трохи скорочують, а в зимовий період подачу добрив припиняють зовсім.

Пересадження: пересаджувати рослину слід щорічно, а найкраще перевалювати, не руйнуючи земляної грудки. Ґрунтовий субстрат для вирощування діффенбахії готують із дернової, перегнійної, торф'яної землі і піску (2:1:1:0,5). Якщо ґрунт буде занадто важким, кількість піску можна збільшити. На дні горщика укладають дренажний шар із дрібної гальки або битих черепків. Для посадки вибирають не занадто великі горщики, тому що при надлишку незасвоєною корінням землі рослина може загинути від закисання ґрунту. Ґрунт регулярно підрихляють, підвищуючи аерацію коріння.

Розмноження: переважно верхівковими, стеблевими черешками, рідше повітряними відводами.

Верхівковими черешками розмножують діффенбахії навесні-влітку, використовуючи фітогормони, черешки легко укореняються у вологому піску. Можна використовувати міні-тепличку – успіх гарантований.

Повітряними відводами розмножують діффенбахії із травня по вересень. Біля старої рослини, що оголилася знизу, на стовбурі нижче листка роблять надріз в 5 мм знизу дороги. Занурюють мокрий сірник у сухий гормональний порошок для живцювання і вставляють його в надріз, щоб він не закрився. Обгортають це місце вологим мохами і прив'язують рафією, зверху прикривши плівкою. Через кілька місяців крізь мохи пробивається коріння. Потім відрізають черешок нижче коріння і саджають нову рослину в горщик діаметром 10-12 см.

Після того як були зроблені повітряні відводи частину стебла, що залишилась, розріжуть на кілька рівних частин (стеблеві черешки). У кожній частині повинно бути хоча б одне вічко (стовщене місце, де колись був листочок), саме там перебувають сплячі бруньки. Зрізи присипають товченим вугіллям, і дають підсохнути протягом доби. Встромляють черешки вертикально в субстрат для молодих рослин, дотримуючи напрямку росту стебла, або кладуть їх горизонтально на субстрат, поглибивши наполовину. Поливають, потім прикривають банкою або поліетиленовим мішечком. Два рази в день відкривають для провітрювання. Укореняють при температурі 22-25°С. Або використовують міні-тепличку з нижнім підігрівом.

«Пеньок» від старої рослини не поспішаєте викидати, а продовжуйте поливати, згодом він дасть пагони (ту кількість, скільки вічок), які будуть добре розростатися.

Шкідники: Діфенбахія страждає від червоних павутинних кліщиків, щитівок, тріпсів. Регулярний огляд допоможе виявити появу цих шкідників. Щитівок, тріпсів і їх личинок можна зняти за допомогою тампона змоченим пивом, мильною водою або настоєм часнику. При сильному зараженні позбуваються від паразитів обробкою відповідними препаратами: актеліком або карбофосом (15 крапель на 1 л води). Регулярно зволожуйте повітря в приміщенні, обмивайте рослину теплою водою – ці процедури допоможуть запобігти появі шкідників.

Можливі труднощі при вирощуванні діффенбахії:
Кінчики й краї листочків коричневі і тонкі, як папір – занадто сухе повітря. Регулярно обприскуйте рослину м'якою водою, щоб вапняні відкладання не псували вигляд листя.
Обпадання листів вказує на занадто низьку температуру або надмірну вологість земляної грудки.
Поступове пожовтіння листя і поява опіків можуть бути пов'язані з надлишком світла. Необхідно переставити рослину в менш освітлене місце.
Строкатість листків пропадає, рослина витягається – недостатнє освітлення.